Розташована в центральній частині України (у межах її території знаходиться географічний центр України), у межріччі Дніпра й Південного Бугу. Межує: на півночі — із Черкаською, на північному сході — з Полтавською, на сході й південному сході — із Дніпропетровською, на півдні — з Миколаївською, на південному заході — з Одеською, на заході — з Вінницькою областями України.

Кіровоградська область створена 10 січня 1939 р. Її площа становить 24,6 тис. кв. км (4,1% від території України). Чисельність населення — 1183,8 тис. чоловік (2,4% населення України), у тому числі міське населення — 724,5 тис. чоловік (61,2%), сільське — 459,3 тис. чоловік (38,8%). Щільність населення — 48,7 чоловік на 1 кв. км.

У регіоні існують досить різноманітні запаси корисних копалин: буре вугілля, горючі сланці й торф; рудні — залізисті кварцити; нікелево-хромові руди; кілька уранових родовищ, нерудні — графіт, будівельні й оздоблювальні матеріали. Але всі вони незначні по своїм обсягам.

Сучасна Кіровоградчина була частиною тієї території, у межах якої на рубежі XV- XVІ століть зародилося козацтво. Але поява великих населених пунктів зв’язана з серединою XVІІІ століття, коли на місці нинішнього обласного центру з’явився форт Святої Єлизавети.

1861 р. став знаковим не тільки для Російської Імперії в цілому, але й для Елисаветграда. Він знову одержує потужні стимули для розвитку міста та прилягаючих територій. Почався бурхливий ріст чисельності населення, швидкими темпами розвиваються промисловість і торгівля, інфраструктура. Розвиток сільського господарства призвів до виникнення виробництва сільськогосподарських машин. Перша Світова війна, революція й громадянська війна істотно відбилися на житті регіону. В 1939 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР було затверджене подання Президії Верховної Ради УРСР про утворення Кіровоградської області із центром у місті Кірово з перейменуванням його в Кіровоград.

Ведучими в області є галузі, пов’язані з агропромисловим комплексом, — харчова промисловість, сільськогосподарське машинобудування й будівельна індустрія. Причому харчова промисловість (дає близько 45% валової продукції області) представлена 11 цукровими заводами, 5 спиртозаводами, рядом м’ясокомбінатів, маслозаводів і маслоробних підприємств. У гірській промисловості виділяється видобуток бурого вугілля, уранової руди, видобуток і переробка графіту. В області розвинута кольорова металургія.
Сільське господарство займає одне із провідних місць в економіці області, спеціалізуючись на виробництві зерна, цукрового буряка, соняшника, молочно-м’ясному тваринництві, садівництві.
Основні визначні пам’ятки: державний музей- заповідник І. Тобилевича «Хутір Надія».