Область розташована на північному заході України. На півночі межує із Брестською, на північному сході — з Гомельською областями Білорусі, на сході — з Житомирською областю, на південному сході — із Хмельницькою, на півдні — з Тернопільською, на південному заході — зі Львівською, а на заході — з Волинською областями України.

Археологічні знахідки на території сучасної Рівненської області свідчать про те, що земля ця була заселена ще із часів пізнього палеоліту. В VІ — VІІ ст. Волинь (Рівненщина вважається частиною Волині) була заселена об’єднаними племенами дулібів. На початку X століття у Волині з’являються тісні зв’язки з Києвом. У цьому ж сторіччі Волинська земля входить до складу Володимирського князівства Київської Русі. Після розпаду Галицько-Волинського князівства територія сучасної Рівненської області ввійшла до складу Великого князівства Литовського (1340 р.).

У середині XVІІ ст. Україна була охоплена визвольною війною під керівництвом Богдана Хмельницького. Саме в Рівненському замку у 1625 р. готувався політичний договір між Річчю Посполитою та українським козацтвом. Після війни 1793 р. східна частина Волині була приєднана до Росії, а через два роки й інша частина Волині опинилася в складі Росії.

Відповідно до Ризького мирного договору (18 березня 1921 р.) Рівненщина відійшла Польщі. Після приєднання Західної України до УРСР 4 грудня 1939 р. була створена Рівненська область із центром у місті Рівне.

Промислову спеціалізацію області визначають: електроенергетика загальнодержавного значення, хоча й представлена лише одним підприємством — Рівненською АЕС; хімічна промисловість, основу якої становить підприємство " Рівно-Азот», що виробляє близько 10% загальноукраїнського обсягу мінеральних добрив, Корецький завод «Радон» та Здолбуновський завод «Іскра», що виробляють 4% українських пластмасових товарів; легка, лісова й деревообробна, харчова промисловості та промисловість будівельних матеріалів, у меншій мірі — машинобудування й металообробка.
Промисловий потенціал сконцентрований у містах Рівне, Дубно, на частку яких доводиться близько 70% усього виробництва (у тому числі Рівне — понад 45%).

До найбільш відвідуваних туристами об’єктів належать: Державні історико-культурні заповідники в м. Острог, Дубно, історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецькой битви», Державний музей- заповідник «Козацька могила», монастир- фортеця ХV — ХVІ ст.; Луцька арка ХVІ ст.; Синагога ХVІ ст.; Троіцький монастир- фортеця ХV — ХVІ ст., замок 1550 р. та ін. пам’ятники.